Рак молочної залози не закрив за собою двері❗Анета бореться щодня❗

Хвороба не настала раптово

Перші ознаки були неоднозначними і їх легко було проігнорувати. Нічні поти, наростаюча втома, слабкість. Симптоми, які Анета пояснювала гормональними змінами, що є природною стадією життя. Ніщо не віщувало, що мамографічне обстеження в червні 2024 року назавжди і безповоротно змінить її життя.

Діагноз раку правої молочної залози не був лише медичною інформацією. Це був момент, коли майбутнє втратило свою передбачуваність, а повсякденне життя почало складатися відповідно до термінів лікування, результатів і подальших рішень.

Лікування залишається в організмі надовго

У травні 2025 року Анета перенесла онкопластичну операцію, після якої розпочався інтенсивний етап системного лікування. Дванадцять циклів індукційної хіміотерапії, потім чотири цикли червоної хіміотерапії, а потім радіотерапія, що охоплювала лімфатичні вузли.

Кожен з цих етапів був окремим фізичним і психічним навантаженням. Хоча терапія закінчилася, її наслідки не зникли. Анета була піддана довготривалому гормональному лікуванню та терапії інгібітором CDK4/6, який має захищати від рецидиву хвороби, але водночас постійно навантажує організм.

Тіло після лікування говорить своєю мовою

Хіміотерапія та радіотерапія залишили після себе наслідки, з якими Анета стикається щодня. Погіршення зору вимагало спеціалізованого офтальмологічного лікування у Варшаві та постійного контролю. До цього додалися дегенеративні зміни та сильний біль у ногах, які ускладнюють пересування та позбавляють свободи у найпростіших діях.

Це вже не час «повернення до нормального життя». Це час навчання жити в новому, більш крихкому тілі, яке не завжди дозволяє планувати навіть найближчий день.

Самостійність випробувана на міцність

Анета живе з сином, який ще навчається. Вона розлучена і зараз живе на реабілітаційну допомогу, яка значно нижча за її попередню зарплату. Регулярні поїздки до Університетського клінічного центру в Гданську стали невід'ємною частиною її життя, що спричиняє витрати, які все важче поєднувати з повсякденними потребами.

Паралельно Анета користується допомогою психолога. Адже онкологічне лікування не закінчується в момент виписки з відділення. Страх перед рецидивом, відповідальність за дитину та фінансова непевність – це тягар, який важко нести самотужки.

Ця допомога необхідна

Анета не просить про підтримку, щоб «повернутися до колишнього життя». Вона знає, що воно вже змінилося. Вона просить про допомогу, яка дозволить їй безпечно пройти подальше лікування, подбати про реабілітацію, психічне здоров'я та базову стабільність у той час, коли організм ще відновлюється.

Це збір коштів для жінки, яка не перестала боротися. Сьогодні вона веде свою боротьбу тихо, у щоденних зусиллях за фізичну форму, спокій і можливість жити без постійного страху.