Інвазивний рак правої молочної залози! Будь ласка, підтримайте мене на шляху до одужання!

Самообстеження 

Останній тиждень січня, звичайне контрольне самообстеження. Ця рутина ніколи раніше не викликала у мене страху, проте цього разу пальці зупинилися на чомусь незвичному. У правій груді з’явилося невелике ущільнення. В одну мить я відчула, як неспокій охопив усе моє тіло. Я не чекала, я знала, що мушу діяти. Візит до лікаря відбувся швидко, а разом із ним — чергові тривожні слова.

Ще на початку лютого я пройшла біопсію. Дні між обстеженням і результатами тягнулися нескінченно. Потім пролунали слова діагнозу, які я ніколи не забуду: злоякісна пухлина молочної залози.

Наступні рішення 

Я ще не встигла звикнути до слів, які почула від лікаря, як уже 19 березня лежала в операційній. Мастектомія з реконструкцією правої груді. Це було важке рішення, але, з іншого боку, воно давало надію. Я знала, що це крок у правильному напрямку.

Після операції надійшла чергова новина. Мене призначили на гормональну терапію. Це буде наступний етап боротьби з раком. Я знаю, що попереду мене чекає довгий шлях до одужання, але я не здаюся.

Сьогодні наслідки терапії — це моя повсякденність, яку неможливо ігнорувати. Втома — мій постійний супутник протягом дня. Найважчі моменти настають після прийому гормону. Тоді я миттєво відчуваю різке падіння енергії, через що навіть найдрібніші справи стають випробуванням. Мені доводиться тоді лягати.

Мені бракує звичайного повсякденного життя 

Тепер дні минають зовсім інакше. Набагато повільніше. Я вдома, на лікарняному, а професійне життя та навчання мусили відійти на другий план. Але найбільше мені бракує роботи. До хвороби я працювала з дітьми. Їхня щирість, цікавість до світу та енергія були наче світло, яке освітлювало навіть найзвичайніші дні.

У всьому цьому я не самотня. Найбільшу підтримку я отримую від свого чоловіка та доньки — вони поруч зі мною, коли тільки можуть. Дрібні жести, обійми, розмови значать для мене так багато. Їхня присутність для мене дуже важлива, я її надзвичайно ціную.

До появи хвороби 

Колись я любила рух, особливо їзду на велосипеді, яка дарувала мені безліч свободи. Я обожнювала відчувати вітер у волоссі. Хоча хвороба багато чого змінила, вона не забрала у мене всього. У мене все ще є свої маленькі світи — у книгах, які я читаю. А скрапбукінг дарує мені мить творчості протягом дня. Сьогодні моє повсякденне життя має зовсім інший ритм, ніж раніше. Дні стали набагато тихішими та спокійнішими.

Прошу про підтримку 

Я дуже боюся того, що буде завтра. Спочатку я думала, що зможу впоратися з цим тягарем, але мені потрібна допомога психолога та психіатра. Я також хотіла б зробити профілактичну мастектомію лівої груді та пройти розширене генетичне обстеження разом із донькою. Зібрані кошти також допоможуть мені у процесі одужання.

Сьогодні моє життя сповнене моментів, які вимагають від мене сил. Тому я звертаюся до вас із проханням про допомогу. Будь-яка підтримка має для мене величезне значення і наближає мене до того, щоб знову змогти жити так, як раніше.