Нейробластома IV ступеня❗Рятуємо життя півторарічного Антося❗

Неухильна лихоманка

Це був єдиний симптом. Без інших попереджувальних ознак, без симптомів, які б дозволили передбачити масштаб загрози. Однак подальші дослідження та консультації вели в одному напрямку. Діагноз був поставлений швидко і був безжальним. Нейробластома в четвертій стадії з метастазами в кістковий мозок, кістки та легені.

Це не була поодинока зміна чи проблема, обмежена одним місцем. Хвороба охопила весь організм такої маленької дитини, позбавивши родину відчуття безпеки з дня на день.

Перші заходи та рішення, від яких немає відступу

Шостого жовтня було проведено біопсію кісткового мозку та лапароскопічно видалено пухлину з правої надниркової залози. Кілька днів по тому було встановлено судинний порт, який став невід'ємною частиною повсякденного життя Антося та символом лікування, яке не має простих етапів та коротких шляхів.

Лікування тільки набирає обертів

Хлопчик розпочав терапію відповідно до протоколу SIOPEN HR NB. Вісім доз хіміотерапії, запланованих на сімдесят днів. Перший цикл він переніс добре, хоча кожне введення ліків вимагало постійного контролю показників крові, сечі та слуху. Але це лише початок. Попереду на нього чекає високодозова хіміотерапія в поєднанні з трансплантацією, потім радіотерапія, що включає дванадцять доз, і п'ять циклів імунотерапії. Лікування розраховане на довгі місяці, без перерв на відпочинок і без хвилини справжнього полегшення.

Сім'я, розірвана між домом і лікарнею

Антось перебуває по черзі вдома та в лікарні. Під час госпіталізації обоє батьків постійно перебувають поруч із ним. У цей час догляд за старшим сином беруть на себе бабуся та дідусь. Життя родини розділилося на два світи, поєднані постійною тривогою та страхом, які не дають забути про небезпеку навіть на мить.

Цей страх важко приховати від старшої дитини. Турбуючись про молодшого брата, хлопчик вбирає емоції, що витають навколо хвороби та лікування, хоча сам ще не може їх назвати.

Повсякденне життя, підпорядковане хворобі

Стрес, втома і розсіяність стали фоном кожного дня. Кожен ранок починається з того самого питання: чи вдасться дожити до вечора без ускладнень і побічних ефектів. Кожна думка, незалежно від точки відліку, повертається до лікування Антося. Безцінні ті моменти, коли хвороба дозволяє йому бути просто дитиною. Коли він грається, посміхається і пізнає світ, батьки знову знаходять сили, яких з кожним днем стає все менше. У ці короткі моменти вони чітко бачать, за що ведеться ця боротьба і чому вони все ще піднімаються з безсилля.