Міосаркома Юінга повернулася! Марцеліна знову бореться за здоров’я та життя без раку

Біль з’явився раптово, після звичайного шкільного дня. Ліва рука почала боліти так, ніби Марцеліна просто перенапружилася або вдарилася під час гри. Ніхто з нас тоді й не подумав, що це буде початком боротьби з раком.

Все почалося з болю в руці

У жовтні 2023 року Марцеліна повернулася зі школи і почала скаржитися на біль у руці. Це був звичайний п’ятничний день: звичайне повернення додому і біль, який у дитини так легко пояснити іграми або перенавантаженням на уроці фізкультури. Але це був не звичайний біль.

Після магнітно-резонансної томографії нам видали направлення до Інституту матері та дитини у Варшаві. Там провели біопсію лівої променевої кістки. Результат став справжнім ударом: міосаркома Юінга.

Лікування мало зупинити хворобу

Марцеліна розпочала інтенсивне лікування. Вона пройшла 9 курсів передопераційної хіміотерапії. Кожне наступне перебування в лікарні супроводжувалося страхом, виснаженням, обстеженнями, крапельницями та очікуванням, чи діє лікування.

У квітні 2024 року було проведено операцію з видалення пухлини. Під час операції лікарі виконали реконструкцію з використанням васкуляризованого аутотрансплантата з власної малогомілкової кістки. Після операції було проведено ще 6 курсів післяопераційної хіміотерапії.

У липні 2024 року Марцеліна завершила лікування. Після місяців перебування в лікарнях, хіміотерапії та страху з’явилася надія, що ми нарешті зможемо повернутися до нормального життя.

Але ми дізналися, що пухлина повернулася

На жаль, у 2025 році хвороба знову дала про себе знати. Біопсія м’яких тканин лівого передпліччя підтвердила рецидив.

Я всім серцем хотіла захистити свою дитину від цієї новини. Марцеліна вже стільки пережила, а попри це знову мусила вступити в боротьбу. Вона виявилася дуже хороброю. Вона пройшла чергові курси хіміотерапії та імунотерапії, а потім — операцію з видалення пухлини.

Ми живемо між домом і лікарнею

Хвороба змінила життя нашої родини. Марцеліна в середньому проводить два тижні в лікарні та один тиждень вдома. Під час госпіталізації з нею залишається тато, а я залишаюся вдома з молодшими братами та сестрами.

Наше повсякденне життя розділилося між відділенням, домом, школою, роботою та постійними спробами впоратися з усім. Поїздки до лікарні визначають усе наше життя. Пропуски на роботі доводиться надолужувати. Брати й сестри Марцеліни страждають від розлуки, хоча ми намагаємося, щоб хвороба не позбавила їх дитинства. Найгірше те, що ми не можемо просто бути разом.

Прошу про підтримку

Попереду нас чекають подальше лікування, обстеження, реабілітація та боротьба за відновлення сил. Це означають нові поїздки та витрати, організація догляду та життя, підпорядковане хворобі. Тому ми просимо про допомогу. Кожен внесок стане для нас величезною підтримкою.

Ми хотіли вірити, що найгірше вже позаду. На жаль, хвороба повернулася. Повторний діагноз збив нас з ніг. Нам потрібна ваша допомога.