Спочатку — рак легенів. Потім — операція на мозку. Сьогодні я борюся за те, щоб хвороба не позбавила мене зору.

«Я ніколи не думала, що моєю найбільшою мрією стане можливість самостійно прочитати книгу, вийти з дому без страху чи впізнати обличчя близьких здалеку».

Спочатку почав змінюватися мій світ

Першою ознакою стало погіршення зору. Мені ставало дедалі важче читати. Я помітила, що моє поле зору звужується, і почала мати проблеми з орієнтацією у просторі. З’явилися також неврологічні симптоми, які я не могла собі пояснити. Почалися чергові обстеження. З кожним з них з’являлося дедалі більше відповідей, але замість того, щоб принести полегшення, вони розкривали нові складні діагнози.

Спочатку я почула діагноз «рак легені». Незабаром після цього я дізналася, що також у мозку є ураження, які потребують нейрохірургічного лікування. Одночасно прогресувало ураження органу зору.

Кожен завершений етап відкривав наступний

Мені зробили масштабну операцію з видалення пухлини лівої легені разом із лімфатичними вузлами. Незабаром після цього знадобилася ще одна операція, цього разу нейрохірургічна, під час якої видалили менінгіоми основи черепа.

За моєю спиною — численні госпіталізації, спеціалізовані обстеження та чергові консультації. Хоча найскладніші процедури я вже пережила, моє лікування триває й досі. Я перебуваю під постійним наглядом фахівців, а подальші рішення щодо терапії залежать від результатів наступних обстежень.

Сьогодні найбільше я боюся втратити зір

Мені стає дедалі важче читати, орієнтуватися в незнайомих місцях і виконувати звичайні повсякденні справи. Кожне чергове обстеження поля зору дарує надію, але водночас нагадує, що не на все я можу вплинути. Я усвідомлюю, що від збереження зору залежить моя подальша самостійність. Саме ця думка супроводжує мене сьогодні найчастіше. Хвороба призвела до того, що я більше не здатна працювати.

У багатьох повсякденних справах мені допомагають найближчі люди. Вони супроводжують мене на прийом до лікаря, допомагають пересуватися та беруть на себе обов’язки, які я все життя виконувала сама.

Попри все, я не втрачаю надії. Я вірю, що подальше лікування, реабілітація та догляд фахівців дозволять мені якомога довше зберегти працездатність і самостійність.

Кожна проявлена підтримка додає мені спокою

Попереду у мене ще багато обстежень, офтальмологічних, неврологічних та онкологічних консультацій, а також подальше лікування. Від щирого серця дякую всім, хто вирішить підтримати мене на цьому шляху. Ваша допомога дозволяє мені з більшим спокоєм зосередитися на лікуванні.