Рак шийки матки❗Моніка вчиться жити в тілі, яке не дає перепочинку❗

Це мали бути рутинні процедури. Хвороба почала писати продовження

У 2012 році з'явилися міома, поліпи та ендометріоз. Лікування було тривалим, але здавалося передбачуваним. Перший удар прийшов у 2021 році. Надшийкове видалення тіла матки мало закрити цю главу. Це принесло полегшення, але лише на три роки.

У 2024 році було проведено конізацію, а в 2025 році видалено шийку матки та яєчники. Це мали бути наступні етапи лікування, що вели до стабілізації. Замість завершення з'явився діагноз раку шийки матки.

Тіло намагалося відновити рівновагу. Хвороба не дозволяла цього зробити.

Почалася радіотерапія, потім хіміотерапія і брахітерапія. Два місяці, проведені в онкологічному інституті, щотижневі цикли хіміотерапії та тридцять п'ять сеансів опромінення стали досвідом, який організм запам'ятав надовго.

Коли лікування закінчилося, замість бажаного полегшення з'явилася чергова невизначеність. Під час діагностики лікарі почали підозрювати пухлинні зміни в легенях.

Фізична втома поєднується з психічним напруженням, а почуття безпеки знову вислизає з-під контролю.

Організм все ще відчуває наслідки терапії

Наслідки лікування супроводжують Моніку щодня. Слабкість, відсутність імунітету, хронічний біль та труднощі з пересуванням обмежили її самостійність. До цього додаються супутні захворювання: гіпертонія, гіпотиреоз і хвороба Хашимото, гіперглікемія, атеросклероз, гіперліпідемія, апное сну, невропатія, запалення кишечника, катаракта та пошкодження зорового нерва, що спричиняє порушення зору. Її світ помітно звузився. Соціальні контакти стали рідкісними, а повсякденне життя заповнене лікуванням і спробами зберегти рівновагу.

Мати, яка приховує біль

Моніка є мамою. Кожного дня вона намагається захистити дочок від тягаря хвороби, не показуючи болю чи страху. Це постійне балансування між боротьбою за здоров'я та збереженням хоч якоїсь нормальності. Між тим, що вона насправді відчуває, і тим, чого хоче їх позбавити.

Не все хвороба змогла забрати

Вона завжди була відкритою, життєрадісною людиною, готовою допомагати іншим. Протягом багатьох років займалася волонтерською діяльністю, надаючи підтримку там, де це було потрібно. Любить людей, розмови та близькість. Читає книги з психології, щоб краще розуміти себе та інших. Займається рукоділлям: виготовляє свічки, мило та флористичні композиції. Ручна праця приносить їй спокій і дозволяє відновити відчуття власної значущості. Хвороба забрала у неї багато, але не забрала чуйність, емпатію та віру в добро.

Повсякденне життя стало важчим для перенесення

Лікування та його наслідки вимагають постійної фармакологічної підтримки, реабілітації та регулярних поїздок до медичних закладів.
Це навантаження, яке зростає з тривалістю хвороби.