Гостра лімфобластна лейкемія❗Підтримайте боротьбу Лени❗

Діагноз

Перші тривожні сигнали з'явилися на початку вересня. Слабкість, головний біль і наростаюча втома, що з кожним днем ставали все більш помітними, крок за кроком вели до чергових обстежень, аж до діагнозу, який зупинив час. Гостра лімфобластна лейкемія.

Дев'ятирічна Лена з безпечного світу раптово опинилася в реальності лікарні, чужому і незрозумілому просторі, де все нове, складне і переповнене страхом. Це світ, який не має нічого спільного з попереднім досвідом дитини і в якому страх та невпевненість стають повсякденністю.

Лікарняні будні

У Воєводському спеціалізованому дитячому лікарні в Ольштині було необхідно імплантувати центральний катетер і розпочати інтенсивне лікування хіміотерапією за програмою AIEOP BFM. Це процедури, що вимагають величезної витривалості, особливо для дитини, яка тільки починає розуміти, що таке хвороба.

Лєна вже завершила перший етап терапії. Однак попереду на неї чекають ще два інтенсивні етапи лікування та тривала підтримуюча хіміотерапія. Весь процес триватиме щонайменше два роки. З дитячої перспективи це час, який здається нескінченним.

Коли дитина боїться

Лєна дуже швидко мусила змиритися з думкою, що її тіло є крихким, а життя не завжди складається так, як ми того хочемо. Це особливо важкий досвід для дев'ятирічної дитини, яка починає розуміти поняття хвороби, небезпеки та смертності, хоча природним бажанням кожного батька є захистити свою дитину від таких страхів якомога довше.

Дні та ночі в лікарні, обстеження та лікування несуть із собою питання, на які важко знайти відповіді, а страх стає тихим супутником повсякденного життя.

Лікування далеко від дому

Будинок Лени знаходиться в Оржиші, за понад сто кілометрів від Ольштина. Ця відстань стала ще одним тягарем, який довелося нести всій родині. Необхідність постійної присутності біля дочки змусила прийняти важкі рішення, в тому числі професійні. Мама проводить з Леною кожну хвилину в лікарні, що не дозволяє їй влаштуватися на роботу. Весь тягар утримання сім'ї лягає на тата, який одночасно прагне бути якомога ближче до хворої дитини.

Вдома на повернення Лени чекають дві молодші сестри. Сумують дуже сильно, а контакт ускладнює не тільки відстань, але й необхідна ізоляція, пов'язана з лікуванням, яка виключає навіть відвідування найближчих родичів.

Тривале лікування, регулярні поїздки між Оржишем і Ольштином та неможливість матері працевлаштуватися роблять фінансове становище родини дедалі складнішим.

Будь-яка форма підтримки буде для них реальним полегшенням і джерелом надії, що після цього довгого і складного шляху можна повернутися до спокійнішого життя. Зараз потрібно пройти цей час, крок за кроком, не залишаючись у ньому самотнім.