З великим сумом прощаємося з Олегом…

Все почалося з болю в спині

Біль з’явився раптово. Спочатку це був лише легкий дискомфорт у поперековій ділянці, який легко можна було списати на втому або перенавантаження організму. Олег не надто переймався цим, випив таблетку знеболювального і повернувся до своїх повсякденних справ.

Протягом наступних днів біль не зникав, навпаки. Він став виразнішим і сильнішим. Звичайні знеболюючі таблетки виявилися безсилі. Олег зрештою вирішив записатися на прийом до лікаря, щоб перевірити, чи це нічого серйозного.

Діагноз ставиться швидше, ніж можна до нього підготуватися

У кабінеті все відбулося дуже швидко, а діагноз виявився абсолютно несподіваним: дифузний неходжкінський лімфом. Для Олега світ на мить зупинився. Ще кілька днів тому все було звичним і передбачуваним.

Лікування не проходить лінійно

Минулий рік для Олега був схожий на довгу подорож у невідоме. Він тричі проходив ПЕТ-КТ, щоразу сподіваючись, що результати принесуть хоч трохи полегшення. Між черговими обстеженнями в лікарні Олег пройшов хіміотерапію, а потім імунотерапію. Кожен із цих методів був черговою спробою зупинити хворобу.

Під час лікування виникло чимало ускладнень. Зокрема, його організм двічі стикався з сепсисом. З кожним днем слабкість ставала дедалі помітнішою.

З’являється ще одна можливість, але це не означає, що рішення буде простим

Сьогодні Олега подали на лікування методом CAR-T. Саме це лікування може стати для нього новим шансом. Лікування має відбутися в Катовіце, приблизно за 300 км від дому. Наразі Олег чекає на рішення щодо його включення до програми.

Зараз він перебуває в лікарні через сильний біль і набряк.

Коли повсякденне життя перестає бути стабільним

Усе життя Олега змінилося в той момент, коли він почув діагноз. Хвороба почала поступово забирати контроль над його повсякденним життям. Йому видали довідку про повну непрацездатність, що порушило його відчуття стабільності. Для Олега це був не просто документ — це був момент, коли йому довелося зіткнутися з новою реальністю.

Досі він був єдиним годувальником сім’ї. Через хворобу родина втратила єдине джерело доходу. Уже майже рік його дружина є єдиною опікункою — як для нього, так і для своїх батьків (татові 91 рік, мамі 75 років). Це вимагає від неї повної віддачі часу та енергії, через що вона не може влаштуватися на роботу. Наразі родина залежить від допомоги держави та добрих людей.

Спокій води та сила гір

До хвороби риболовля для Олега була чимось більшим, ніж просто хобі. Тоді час ніби сповільнювався, звуки стихали, а світ складався у просту й зрозумілу цілісність. Зовсім інакше було під час гірських походів: там кожен крок вимагав зусиль і зосередженості. Олег, перебуваючи на свіжому повітрі, відчував себе вільним.

Сила підтримки

Сьогодні, коли життя Олега сповільнилося, а кожна мить набула особливого значення, будь-яка форма підтримки має величезне значення. Завдяки спільним зусиллям з’являється надія на кращі дні.