Лімфома Ходжкіна! Мій 13-річний син Миколай бореться за здоров’я!

Невелика зміна над ключицею 

На початку весни цього року мій син Миколай відчув невелику пухлину над ключицею. Це мене дуже стурбувало, але я намагалася заспокоїти себе, що це нічого серйозного. Я терміново записалася на прийом до фахівця, щоб він оглянув це утворення.

Заходячи до кабінету, я сподівалася, що за мить почую кілька заспокійливих слів і ми спокійно повернемося додому. Однак, коли під час огляду я побачила серйозний вираз обличчя лікаря, я відчула, як мене охоплює страх. За мить я почула, що знадобиться додаткова діагностика. У той момент світ на мить завмер.

Страх після того, як почув діагноз 

Незабаром лікар повідомив нам діагноз, якого бояться всі батьки. Лімфома Ходжкіна.

Лікування розпочалося дуже швидко. Сьогодні Миколай проходить другий курс хіміотерапії. Кожен день — це боротьба не тільки з хворобою, але й з наслідками лікування. З’явилися ускладнення. Болісне запалення ротової порожнини та постерійний акне додатково позбавляють Миколая сил. Миколай також бореться з артеріальною гіпертензією, яка ще більше ослаблює його організм.

Складні часи 

Син намагається бути мужнім, терпить лікування як може. Однак я бачу, що йому це дається дуже важко. Хвороба поволі забирає у нього дитячу радість. Він все рідше сміється, а безтурботність поступилася місцем страху.

Туга

Зараз я перебуваю з сином у лікарні. Мені дуже хочеться бути поруч із ним у ці важкі хвилини. Я намагаюся додавати йому сил і підбадьорювати його. Батько Миколи в цей час працює і підтримує нас, коли тільки може.

У Міколая є двоє братів і сестер: сестра Мілена та брат Оскар. Їх завжди пов’язував особливий зв’язок, тому звістка про хворобу брата стала для них дуже важким ударом. Вони турбуються про нього, сумують і з усіх сил намагаються підтримати його.

Лікарняні будні

До хвороби мій син обожнював фізичну активність. Йому завжди приносило величезну радість грати у футбол з однолітками, дивитися змагання зі спідвею та разом вболівати за улюблених спортсменів. Годинами він складає кубики, створюючи власні світи і радіючи кожній новій конструкції. Сьогодні замість футбольного поля та дитячої безтурботності його повсякденність заповнюють лікарняні палати, чергові обстеження та результати.

Ми щиро просимо про допомогу. Будь-яка підтримка дає нам надію та шанс на одужання Миколи.