Пухлина мозку! Прошу про підтримку на шляху до повного одужання!

Напад епілепсії

Усе почалося наприкінці квітня 2025 року. Ще мить тому моє життя текло у звичному ритмі, а потім, без жодного попередження, у мене стався приступ епілепсії. У одну мить усе змінилося.

Наступні дні минули під знаком обстежень, консультацій та невизначеності. Під час діагностики лікарі виявили зміну в моїй голові.

У середині травня я опинився на операційному столі. Мені провели резекцію пухлини скроневої частки, і я вірив, що це найважчий момент на цьому шляху. На жаль, через кілька днів знадобилася ще одна операція — цього разу через гематому в післяопераційній порожнині.

Діагноз та наслідки операції

Діагноз поставили незабаром: пухлина мозку — астроцитома з мутацією IDH. Я пам’ятаю той момент, коли почув ці слова. Я відчував страх, невіру та порожнечу. В одну мить мої плани, мрії та відчуття безпеки втратили будь-яке значення.

Повторна операція залишила після себе наслідки, з якими я борюся щодня. Сьогодні я маю параліч лівої руки та ноги, а також проблеми із зором у лівому оці. Через це навіть найпростіші дії, які колись я виконував інстинктивно, тепер стають для мене величезним викликом.

Зараз я чекаю на контрольний МРТ, який має відбутися наприкінці вересня.

Непрості будні

З моменту постановки діагнозу моє життя повністю підпорядковане лікуванню. Я пройшов хіміотерапію та радіохіміотерапію. Кожен наступний етап давав надію, але водночас забирав сили. Зараз найголовніше — це боротьба за відновлення працездатності та максимальної самостійності.

Я живу з дружиною та нашою маленькою донечкою. Ще недавно я уявляв собі, як буду носити її на руках, гратися з нею та бути поруч у кожну важливу мить її дитинства. Сьогодні навіть зміна підгузка є для мене величезним викликом. У багатьох повсякденних справах я покладаюся на допомогу дружини. Саме вона щодня надає мені сил і підтримує мене.

Мені потрібна підтримка

До хвороби я вів активний спосіб життя. Я обожнював проводити час у спортзалі та на березі з вудкою. Сьогодні моєю головною метою є не повернення до колишніх захоплень, а відновлення фізичної форми, яка дозволить мені самостійно ходити, нормально жити та бути поруч із моєю родиною.

Через стан здоров’я я не можу повернутися на роботу. Кожен день — це інтенсивна реабілітація, яка дає мені шанс на одужання, але пов’язана з величезними витратами. До цього додаються витрати на транспорт, спеціальне харчування та харчові добавки.

Тому я звертаюся до вас із великим проханням про підтримку. Будь-яка допомога для мене надзвичайно важлива. Кожен внесок — це ще одна година реабілітації, ще один крок до самостійності та надія на те, що я знову зможу повноцінно брати участь у житті моєї дружини та доньки.