Мій 16-річний син бореться з лімфомою Ходжкіна! Прошу про допомогу!

Початок бою

У травні мій син Давид почав погано почуватися. У нього з’явилася сильна сонливість і одноразове блювання, причини яких я не могла нічим пояснити, як і він сам.

Давид отримав направлення на обстеження. Прийшли результати, і вони викликали перші занепокоєння. Дуже високий рівень С-реактивного білка та низький рівень заліза. Незабаром рівень С-реактивного білка став ще вищим. Я відчувала, що щось не так. Страх наростав з кожним днем.

Крім того, попереднього вечора Давид відчув під ребрами зміну, якої раніше не було.

Питання без відповідей

Ми потрапили до лікарні у Здроях. Там розпочалася серія спеціалізованих обстежень. Кожне наступне обстеження викликало дедалі більше запитань. Збільшена селезінка. Патологічні лімфовузли у верхній частині живота та в ділянці аорти. Тоді я вперше почула слово, яке жодна мама не хоче чути: рак.

Я дуже добре пам’ятаю той момент. У мене з’явився страх, якого я ніколи раніше не відчувала. У голові крутилися питання, на які ще ніхто не знав відповіді.

Після чергових обстежень нам поставили діагноз, який змінив наше життя. Лімфома Ходжкіна. Того ж дня Давид розпочав перший курс хіміотерапії.

Лікування

Сьогодні наше життя виглядає зовсім інакше. Замість планів на канікули — візити до лікарні, обстеження та боротьба за здоров’я. Давиду призначено 6 курсів хіміотерапії.

6 липня я повернулася з сином до гематоонкологічного відділення. Йому вже зробили операцію з імплантації васкопорту. 9 липня розпочинається другий протокол лікування. Після нього буде проведено ПЕТ-дослідження, яке дасть відповідь на найважливіше питання: чи діє лікування? Від цього результату залежатиме, як буде виглядати подальше лікування.

По дорозі виникли нові труднощі. Давид перехворів на пневмонію, спричинену невідомим мікроорганізмом.

Мати і син

Я весь час перебуваю з сином. З самого початку хвороби я перебуваю на лікарняному, оскільки Давид зараз найбільше мене потребує. Я виховую його сама. На щастя, з нами живуть його дідусь і бабуся, тобто мої батьки, які щодня надають нам величезну підтримку. Вони роблять усе, що можуть, аби допомогти нам пережити цей важкий час. Я їм за це безмежно вдячна.

Мрії та захоплення

Хвороба позбавила Давида багатьох речей, які були для нього важливими. Зараз він не може ходити до школи, але я намагаюся організувати для нього індивідуальне навчання. Навчання завжди було його великою пристрастю. Давид надзвичайно здібний, його останній середній бал у ліцеї становив понад 5.

Він обожнює програмування, комп’ютерні ігри та все, що вимагає логічного мислення. Це винятковий, амбітний і сповнений пристрасті хлопець. Я ним дуже пишаюся. У нього також є прекрасна мрія — він хотів би колись побачити столицю Греції, Афіни.

Допомога

Попереду у нас довгий шлях. Витрати на проїзд для проходження лікування, реабілітації, психологічної підтримки та інші витрати, пов’язані з хворобою, є дуже високими. Будь-яка допомога дозволить нам зосередитися на найголовнішому: на боротьбі за здоров’я Давида.

Кожна допомога, кожне поширення та кожне добре слово мають величезне значення. Щиро дякую за кожну підтримку!