З великим сумом прощаємося з Розою…

Перші симптоми захворювання

На початку березня моя донька Роза почала відчувати сильні головні болі. Я також помітив, що їй потрібно більше сну, ніж зазвичай, і тоді подумав, що, можливо, вона перевтомилася. Коли незабаром після цього з’явилися серйозні проблеми з рівновагою, я зрозумів, що відбувається щось тривожне.

Після обстеження та спостереження за моєю донькою лікар призначив термінове направлення на МРТ голови. Я чекав на результати з надією, що це точно нічого серйозного, що ми одразу повернемося додому і все буде як раніше.

Однак діагноз поставили швидко: злоякісна пухлина мозку IV ступеня злоякісності.

Другий діагноз

Лікарі знали, що кожна хвилина має значення, все відбувалося дуже швидко. Послідовні обстеження, бесіди, рішення. 13 березня Розі зробили операцію з видалення пухлини.

Я досі пам’ятаю ті години, які я провів із мамою Рожі біля операційної, чекаючи на новини від лікарів. Це були найважчі й найдовші хвилини в нашому житті. Ми дуже хвилювалися за свою дитину.

Після операції ми почули ще один болісний діагноз: пухлина дала метастази.

Складна реальність

Роза щодня веде дуже важку боротьбу за своє здоров’я. Сьогодні вона проходить курс хіміотерапії, який дуже ослабив її юний організм. Бувають кращі та гірші дні, але попри втому й біль наша донечка намагається посміхатися.

На неї чекає наступний етап лікування: променева терапія. Це дуже важкий час для всієї родини.

Сім'я

Разом із мамою Рози ми по черзі перебуваємо поруч із нею, намагаючись щодня дарувати їй якомога більше уваги та підтримки. Ми ділимося доглядом. Два тижні — мама Рози, два тижні — я. Ми робимо це, щоб Роза завжди мала поруч когось близького. У цей складний час ми вчимося жити в ритмі лікарні, лікування та постійної турботи про нашу дитину.

А ще є сестра-близнючка Рози. Дівчата завжди були нерозлучні. Вони разом дорослішали, разом відкривали світ і найлюбше проводили кожну мить, граючись разом.

Сьогодні їм дуже важко переносити розлуку, спричинену хворобою та лікуванням. Кожного дня вони сумують одне за одним.

Дитяча безтурботність

До того, як їй поставили діагноз, Роза найбільше любила звичайні дитячі моменти. Ігри на свіжому повітрі, нескінченні біганини та безтурботне пізнання світу. Особливе місце в її серці займали коні, за якими вона із захопленням спостерігала і про яких могла розповідати без кінця.

Прохання про підтримку

Сьогодні ми звертаємося до вас із великим проханням про підтримку. Лікування Рози — це не лише лікарня, хіміотерапія та наступні етапи лікування, а й щоденні організаційні питання, які стали нашим другим життям.

Часті поїздки до лікарні — це додаткові витрати, які з часом стають дедалі важчими для нас. Будь-яка допомога дає нам реальне полегшення і дозволяє зосередитися на найголовнішому: на здоров’ї нашої доньки.