Гостра лімфобластна лейкемія! Мій 3-річний син Мацей бореться з агресивною формою раку!

Симптоми нагадували звичайну інфекцію 

Все почалося раптово. У мого сина з’явився біль у ніжках, підвищена пітливість та лихоманка. Тоді я думала, що це зимова інфекція. Однак коли на шкірі Мацека з’явилися крововиливи, а лімфовузли значно збільшилися, я зрозуміла, що в організмі мого сина відбувається щось погане. Я знала, що ми не можемо чекати. Ми потрапили до педіатричного відділення в Члухові. Після обстежень та консультації лікаря було прийнято рішення про термінову медичну евакуацію до клініки в Гданську. Мацека госпіталізували до відділення наприкінці березня, пізно ввечері.

Діагноз 

Після численних обстежень поставили діагноз: гостра лімфобластна лейкемія В-клітинного типу. До цього моменту неможливо підготуватися. В одну мить весь світ звузився до лікарняної палати, а повсякденне сімейне життя поступилося місцем результатам аналізів, лікам, процедурам і невпинному страху за життя дитини.

Лікування Мацека розпочалося дуже швидко. Мій син пройшов біопсію кісткового мозку, люмбальні пункції, обстеження під загальним наркозом та хіміотерапію. Через анемію та тромбоцитопенію йому також були потрібні переливання крові. Кожна наступна процедура означала для Мацека величезний стрес і біль. Я дивилася на все це як мама 3-річної дитини, яка мала б бігати, гратися та пізнавати світ, а не боротися з такою важкою хворобою.

Це не кінець лікування

Під час лікування виникли додаткові проблеми: гіпертонія, ослаблення організму після хіміотерапії, рефлюкс та труднощі з прийомом їжі. Певний час довелося застосовувати ентеральне харчування. Ми також отримали першу хорошу новину: обстеження показало ремісію захворювання. Однак це ще не кінець. Перед Мацеком — друга фаза лікування, яка має знищити решту лейкозних клітин і зменшити ризик рецидиву.

Наша родина розпалася

Зараз я перебуваю з Мацеком у лікарні в Гданську. Мені довелося перервати стажування, щоб бути поруч із ним щодня. Вдома залишилися мій чоловік і брати Мацека, Кацпер та Миколай. Чоловік працює, доглядає за дітьми та займається господарством. Хлопці дуже сумують за своїм братом. Вони намагаються жити так, як і раніше. Ходять до школи, роблять домашні завдання, дзвонять братові, коли тільки можуть. Величезною підтримкою для мого чоловіка є бабуся хлопців, яка допомагає як може.

Хвороба розділила нашу родину між лікарнею та домом. Особливо важко переносити розлуки, коли я залишаюся з Мацеком у відділенні сама.

Прошу про підтримку

Кожен день — це виклик. Лікування, обстеження, біль, втома та тривале перебування у відділенні роблять навіть звичайні речі складними. Мацеку лише 3 роки. Він буває впертим, має свої емоції і не завжди може впоратися з тим, що відбувається. Проте він все ще маленький хлопчик, який любить динозаврів, ігри, пов’язані з військом, та час, проведений із братами.

З усією душею прошу про підтримку. Кожен внесок, кожне поширення та кожне добре слово мають для нас величезне значення.